Лекція: "Історія виникнення та розвитку естафетного бігу. Техніка естафетного бігу

Історія виникнення та розвитку естафетного бігу

техніка естафетного бігу

 

Зміст

1. Історія виникнення та розвитку естафетного бігу.

2. Аналіз техніки естафетного бігу (старт, передача та прийом естафетної палички на різних етапах, фінішування).

3. Основні правила змагань естафетного бігу.

4. «Ознаки втоми під час занять легкою атлетикою»..

Вступ

               Естафетний біг – це командний вид легкої атлетики, який за емоційністю і захопленістю перевершує інші види. Змагання з естафетного бігу можуть проводитись як на стадіоні, так і поза ним. Основною умовою естафети є те, що учасники команди почергово пробігають певні відрізки дистанції та передають один одному естафетну паличку у вказаній 30- метрові зоні передачі.

               Естафетний біг, як вид легкоатлетичних змагань почав культивуватись у XIX ст. Естафетна паличка являє собою цільну гладку трубку, круглу в розрізі, виготовлена з дерева, метала або іншого твердого матеріалу. Довжина естафетної палички – 28 – 30 см, вага – не менше 50 г. Успіх в естафеті залежить не лише від рівня підготовленості кожного спортсмена, вміння поєднувати високу швидкість бігу з передачею естафетної палички при найменшій витраті часу, але й від підготовленості усієї команди в цілому, від злагодженості дій її учасників, їх психологічної сумісності й тактичної майстерності.

              Естафетний біг не лише демонстративний вид легкої атлетики, але й виступає як важливий засіб тренування легкоатлетів. Естафетний біг дозволяє спортсменам в азарті демонструвати таку працездатність, яка не доступна в індивідуальних змаганнях, що обумовлено почуттям відповідальності, командного духу, безпосереднім спостереженням боротьби на етапах. Класичними олімпійським видами є естафетний біг 4х100 м та 4х400 м. Проте, є велика варіативність проведення й інших видів естафет, а саме: 4х200 м, 800+400+200+100 або 400+300+200+100 м та ін.

I.Історія виникнення та розвитку естафетного бігу

             Виникнення естафетного бігу розпочинається до нашої ери, перші різновиди естафетного бігу мали місце ще на Стародавніх олімпіадах. Надзвичайною популярністю користувався «лампадариомас» - естафета зі смолоскипами, запаленими на честь богів вогню. У цьому бігу брали участь команди у складі 40 чоловік кожна. Важливо було не лише швидко бігти, а й так, щоб не згас смолоскип. Якщо смолоскип згасав, то команда дискваліфікувалась і вибувала зі змагань. У наш час естафетний біг 4х100 м, 4х400 м був включений до програми V Олімпійських ігор ще у 1912 році й надалі ці види входили до програм майже усіх легкоатлетичних змагань. На Стокгольмській олімпіаді перемогли команди Великобританії (42,4 с) і США (новий світовий рекорд 3:16.7 хв).

                Рівень досягнень в естафетному бігу безперервно зростав і до 1956 року світові рекорди зросли до 39,5 (США) і 3:03.9 (Ямайка). Потім спортсмени США неодноразово покращували дані результати і в 1968 році рекорд світу в естафеті 4х400 м стає рівним 2:56.16, а в 1977 році американські бігуни в естафеті 4х100 м проносять естафетну паличку за 38,03 с. У 1984 році рекорд світу в естафеті 4х100 м становив 37,83 с. Естафета 4х100 м для жінок вперше була включена до програми ІХ Олімпійських ігор (Амстердам, 1928 р.), на яких команда Канади встановила світовий рекорд – 48,4 с. Цей результат покращувався командою США на ХІ (Берлін, 1936р.) і ХV (Хельсінкі, 1952 р.) Олімпіадах (46,9 і 45,9 с). Пізніше рекорд поновлювали спортсменки Австралії, Польщі, США. З 1969 року починає розігруватися естафета 4х400 м для жінок. Рекорд в цьому виді програми встановлюють спортсменки Великобританії – 3:30.8 хв. У 70-х роках ведучу позицію займають спортсменки НДР. В 1972 році вони встановлюють рекорд світу в естафеті 4х400 м (3:23.0), а в 1974 – рекорд світу в естафеті 4х100 м з результатом 42,51 с. У 80-х їх результати були вищими і сягали 41,37 с і 3:15.92 хв.

                Широкого розповсюдження естафетний біг набув наприкінці ХІХ століття. Спочатку з’явились естафети 100+200+300+400м, 100+200+400+800 м та інші. Крім того, проводяться естафети на місцевості, гірські естафети; у форматі масових заходів вулицями міста, естафети пам’яті героїв на різних дистанціях. З розвитком і поширенням естафетного бігу змінювались і правила змагань. Так, насамперед в естафетному бігу не було зони передачі, естафетна паличка передавалась учаснику наступного етапу, який стоїть на місці. Передавати з ходу почали наприкінці 90-х років ХІХ століття, коли була введена 20-тиметрова зона передачі. З цього часу почався активний пошук способів передачі естафетних паличок. З 2018 року було введено ще одну зміну у правилах, що стосувалась зони передачі естафетної, яка становить – 30 м. Українські спортсмени здобували успіхи на міжнародній арені, одним визначних є Валерій Борзов, який окрім особистих видів (100, 200 м – золоті медалі Мюнхен, 1972) завоював і срібну нагороду у естафеті 4х100 м. Золоту нагороду виборов у 1988 році в Сеулі та бронзову нагороду на чемпіонатах світу у складі збірної команди радянського союзу в естафеті 4х100 м луганчанин Віктор Бризгін.

                 На протязі багатьох років домінуюче положення займали команда США, але в останні роки лідерство захопила Ямайка, якій і належить світовий рекорд 36,84 с, який був встановлений на Лондонській олімпіаді 2012 року у складі Н. Картера, М. Фрейтера, Й. Блейка та У. Болта. Рекордом Європи є результат – 37,47 с команди Великобританії (Ч. Уях, А. Джеміллі, Д. Тулбот, Н. Мітчел-Блейк), який встановлений на ЧС в Лондоні 2017 року

                 Рекорд України – 38,53 с (Рурак К., Осович С., Крамаренко О., Дологодін Вл.) встановлений у 1996 році у кубку Європи в Іспанії. Серед жінок в естафеті 4х100 рекорд світу належить команді США (Т. Бартолетта, Е. Фелікс, Б. Найт, К. Джетер) з результатом 40,82 с, який встановлено на Олімпійських іграх 2012 року в Лондоні. Рекорд Європи належить команді з НДР і становить 41,37 с, який встановлений у 1985 році. Рекорд України становить 42,04 с, показаний в 2012 році у Лондоні на Олімпійських іграх у складі О. Повх, М. Рємєнь, Є. Бризгіної, Х. Стуй. В естафетному бігу 4х400 м серед чоловіків рекорд світу належить команді США (2:54.29), що встановлено в 1993 році Ендрю Валмоном Квінсі Воттсом, Харрі Рейнольдсом, Майкл Джонсоном. Рекорд Європи – 2:56.60 встановила команда Великобританії в 1996 р. Рекорд України – 3:02.35 показано в 2001 році командою в складі Кайдаша О., Твердоступа А., Рибалки В., Зюкова Є. Серед жінок в естафеті 4х400 м рекорд світу та рекорд Європи ідентичні, і належать команді СРСР (у складі Т. Лєдовська, О. Назарова та дві українки М. Пинігіна, Київ, О. Бризгіна, Ворошилвоград,) з результатом 3:15.17, встановлений ще 1988 році у Кореї. Рекорд України – 3:21.94 встановлено в 1986 році складом Олізаренко Н., Джигалова Л., Владикіна О., Пинігина М.

                 Аналізуючи виступи українських легкоатлетів в естафетному бігу, за період 2010-2019рр. можна сказати наші співвітчизниці сказали своє слово на світовій арені. Так, на чемпіонаті Європи 2010 року у Барселоні жіноча збірна здобула золоту нагороду в естафетному бігу 4х100 м у складі О. Повх, М. Рємень, Є. Бризгіної та Н. Погребняк. На чемпіонаті світу в Тегу 2011 року бронзовим призером стала жіноча команда у складі О. Повх, Н. Погребняк, М. Ремінь і Х. Стуй в естафеті 4х100 м з результатом 42,51 с. Найбільшим тріумфом був виступ національної збірної в естафеті 4х100 м на Олімпійських іграх в Лондоні 2012р. у складі Є. Бризгіної, Х. Стуй, М. Рємень, О. Повх, де наші спринтерки завоювали знову бронзову нагороду, поступившись лише спортсменам з Ямайки та США. Українська збірна на командному чемпіонаті Європи в Чебоксарах 2015 року в естафеті 4х100 м (у складі Н. Строгової, Н. Погребняк, В. Кащеєва, Х. Стуй) зайняли перше місце. В естафеті 4х400 м (у складі В. Ткачук, А. Логвиненко, О. Бібік, О. Земляк) наша збірна завоювала бронзу.

II.Аналіз техніки естафетного бігу (старт, передача та прийом естафетної палички на різних етапах, фінішування)

                       Техніка естафетного бігу нічим значним не відрізняється від техніки бігу на відповідній дистанції. Стандартні дистанції естафетного бігу: 4x100м, 4x200м, 4х400м; комбіновані естафети: 100м-200м-300м-400м, 4x800м, 4x1500м.

                      Виключно важливе значення має передача естафетної палички (особливо в естафеті 4х100м), де спортсмени біжать на високій швидкості.

                     Учасник першого етапу розпочинає біг з положення низького старту, який по техніці від низького старту в бігу на короткі дистанції відрізняється лише тим, що бігун тримає у правій руці естафетну паличку, стискаючи її кінець трьома пальцями, а великим і вказівним опирається на поверхність доріжки біля стартової лінії. Спортсмен цього ж етапу біжить по лівому краю своєї доріжки.

                    Бігун на другому етапі приймає естафетну паличку лівою рукою і біжить ближче до зовнішньої сторони своєї доріжки.

                    Учасник третього етапу приймає естафету у праву руку, намагаючись бігти якнайближче до лівого краю доріжки.

                    На четвертому етапі спортсмен біжить по правій стороні доріжки і приймає естафету лівою рукою. Інші способи передачі естафетної палички (з перекладанням естафети) в бігу 4х100м менш ефективні.

                   Для того, щоб прийняти естафету на максимальній швидкості і пробігти етап з ходу, учасники другого, третього і четвертого етапів повинні прийняти положення, близьке до низького старту, але з опорою на доріжку, або четвертого етапів ставати на початку зони передачі (в естафетах 4х100м і 4х200м в початку зони розбігу), опираючись на праву руку і дивлячись через ліве плече на місце контрольної відмітки. Коли спортсмен, який передає естафету наближається до контрольної відмітки, той, що приймає паличку починає стартове прискорення по відповідній стороні своєї доріжки. Щоб передати естафету в зоні передачі на максимальній швидкості, важливо точно розрахувати час початку бігу, тобто найти ту відстань, на яку приймаючий підпустить до себе передаючого, до того, як почне стартове прискорення.

                 Ця відстань приблизно дорівнює 8 – 10 м і підбирається шляхом багаторазових пробіжок. При правильному розрахунку відстані до контрольної відмітки естафетна паличка передається за 3 – 4 м до кінця зони передачі, тобто, коли швидкість обох спортсменів зрівнюється.

                 Передача естафетної палички повинна виконуватись на повністю витягнутих (прямих) руках. Коли передаючий наблизиться до приймаючого на відстань 1 – 1,3 м, він подає команду “Хоп”. Почувши команду, приймаючий не зменшує швидкості і не порушуючи ритм бігу, опускає випрямлену ліву (для бігунів другого і четвертого етапів) руку з розвернутою назад долонею, великий палець відведений у сторону. Передаючий естафету рухом знизу-вперед і злегка вверх точно вкладає паличку в кисть приймаючого. По досягненню членами команди високого рівня злагодженості, приймаючий може опустити руку при наближенні до встановленої в процесі тренування відмітки без команди “Хоп”. 24

                  При комплектуванні команди для естафетного бігу 4х100 м необхідно брати до уваги наступне: на першому і четвертому етапах спортсмени пробігають по 110 м, а на другому і третьому – по 120 м. Тому перший етап повинен бігти спринтер, який володіє хорошим стартом, вмінням бігти по повороту. На другий етап слід ставити бігуна з високим рівнем спеціальної витривалості і хорошою технікою прийому і передачі естафетної палички. Учасник третього етапу, крім якостей, вказаних для спортсмена другого етапу, повинен добре бігти по повороту. На четвертий етап бажано ставити найшвидшого, вольового та сильнішого учасника, який має кращий результат в бігу на 100 м з ходу.

                 В естафетах 4х200 м, 4х400 м, 800+400+200+100 м та інших, швидкість бігу менша від 4х100 м, тому необхідно робити відповідні розрахунки відстані від зони передачі до контрольної відмітки, беручи за основу швидкість бігу на останніх 10 м. При передачі естафетної палички тому, що передає спортсмену важливо концентрувати увагу на кисті витягнутої руки того спортсмена, що приймає, для того щоб вложити паличку.

                  Існують два основні способи передачі естафетної палички знизу та зверху. Передачу «зверху» в основному використовують спринтери США, Канади, Ямайки, Польщі. Відрізняється він тим, що посилає витягнути назад долонею вверх. Спортсмен, що передає кладе паличку по діагоналі долоні рухом зверху-вниз. Проведені дослідження підтвердили рівність ефективності обидвох способів, однак спосіб передачі естафетної палички «знизу» вважається більш доступнішими.

III.Основні правила змагання в естафетному бігу

1. У всiх випадках проведення естафетного бiгу учасники повиннi нести естафетну паличку в руцi і при змiнi етапiв передати її з рук у руки (перекатувати чи перекидати її забороняється). При передачi естафети забороняється усяка допомога одного учасника команди iншому (пiдштовхування). Учасники, якi бiжать на останньому етапi, повиннi пересiкти лiнiю фiнiшу з естафетною паличкою.

2. Команда, яка не закiнчила дистанцiю через вiдсутнiсть в нiй учасника на одному з етапiв, являється такою яка не з’явилась на старт.

3. Бiгун, який передав естафету, повинен покинути дорiжку так, щоб не заважати учасникам iнших команд.

4. Склад учасникiв команди пiсля забiгу для виступу у наступних колах i у фiналi змiнюватися не може. Перестановка на етапах дозволяється. Допускається замiна учасникiв з дозволу реферi з бiгу лише у випадку отримання травми або захворювання учасника, що пiдтверджено офiцiйним лiкарем змагань. Команда, яка порушила правила, дисквалiфiкується.

5. Лінії шириною 50мм повинні бути прокреслені упоперек доріжки, щоб позначити дистанції етапів і відзначити зони для передачі.

6. Кожна зона передачі повинна становити 30 м, з центром в середині цієї зони. Зони починаються і закінчуються по краях ліній, найближчих до лінії старту у напрямі бігу. При кожній передачі естафетної палички, що виконується на доріжках, уповноважений суддя повинен проконтролювати, щоб спортсмени були правильно розставлені в своїх зонах передачі і знали про будь-які зони розгону, які вони можуть використовувати.

7. Контрольні відмітки. Якщо вся естафета або її перший етап проводиться по окремим доріжкам, спортсмен може зробити одну контрольну відмітку на своїй доріжці, використовуючи самоклеючу стрічку розміром не більше 5 см х 40 см, яку не можна буде переплутати за кольором з іншими постійними розмітками. Ніяка інша контрольна відмітка не може бути використана.

8. Естафетна паличка є цілісною, гладкою, порожнистою трубкою зробленою з дерева, або іншого металу вагою не менше 50г. Довжина палички 0.28-0.30 м. Повинна бути пофарбована в такий колір, щоб легко можна було побачити на змаганнях.

9. Якщо спортсмен при передачі втратив естафетну паличку, і вона знаходиться за межами доріжки, він може зійти з доріжки, щоб підняти її, але при цьому що не укорочує дистанцію. Після того, спортсмен повинен повернутися на те місце, де було втрачено паличку і продовжити біг. Піднімати паличку дозволено лише спортсмену, що передає паличку.

10. Паличку потрібно передавати тільки в спеціальній зоні. Передача палички починається тільки з того моменту, коли приймаючий бігун вперше до неї доторкається, і завершується, коли вона опиняється в руці тільки у приймаючого бігуна. Передача палички поза зоною приведе до дискваліфікації. Забороняється передавати естафетну паличку кидком.

11. Якщо протягом змагання атлет бере паличку іншої команди, то його команда повинна бути дискваліфікована. Надання допомоги шляхом підштовхування або інших подібних методів веде до дискваліфікації, інша команда не повинна бути порушником, якщо тільки вона не отримала перевагу.

12. Кожен учасник естафетної команди може бігти тільки один етап. Будь-які чотири спортсмени з числа заявлених на змагання (на естафету або на будь-який інший вид) можуть входити до склада естафетної команди будь-якому колі змагань. Проте якщо естафетна команда стартувала в змаганні, дозволяється замінювати тільки двох спортсменів. Якщо команда не виконує це правило, вона повинна бути дискваліфікована.

13. Склад команди і порядок бігу в естафеті повинні бути офіційно об’явлені не пізніше, ніж за одну годину до опублікованого часу першого виклику на перший забіг в кожному колі змагання. Подальші зміни можуть бути зроблені тільки за медичними показаннями (завіреними медичним співробітником, призначеним Оргкомітетом). Команда повинна виступати в цьому складі та порядку, який був наданий при підтвердженні складу. Якщо команда не виконує це правило, вона повинна бути дискваліфікована.

14. Естафета 4х100 м повинна проводитися виключно по окремих доріжках.

15. Комбіновану естафету біжать по доріжках впродовж перших двох етапів, а також частина третього етапу до найближчої точки перед виходом на загальну доріжку, коли спортсмени можуть піти зі своїх доріжок.

16. Естафету 4x400м можна провести згідно будь-якому з наступних способів:

(а) по окремих доріжках впродовж першого етапу, а також частина другого етапу до найближчої лінії перед виходом на загальну доріжку, коли спортсмени можуть піти зі своїх доріжок (три повороти по доріжках);

(b) по окремих доріжках впродовж першого етапу до найближчої лінії перед виходом на загальну доріжку, коли спортсмени можуть піти зі своїх доріжок (один поворот по доріжках).

17. Судді на етапах естафет реєструють учасників команд на своєму етапі, зразу після готовності етапу повідомляють про це на старт, слідкують за правильністю передачі естафети і у випадку порушення правил, негайно повідомляють про це старшому судді (спосіб повідомлення про готовність на етапі, або порушення правил визначається заздалегідь: підняттям прапорця, за допомогою світлової сигналізації).

Базова література

1. Бачинський Й. В. Легка атлетика: навч. посіб. – Л., 1996. – 95 с.

2. Лемешко В. Й. Методика навчання легкоатлетичних видів // В. Й. Лемешко / метод. посіб. – Л., 2011. – 106 с.

3. Ахметов Р. Ф. Легка атлетика: Підручник / Ахметов Р. Ф., Максименко Г. М., Кутек Т. Б. – Ж.: Житомирський держ. ун-тет ім. І. Франка, 2010. – 320 с.

Допоміжна література

1. Жордочко Р.В., Поліщук В.Д. Легка атлетика: навч. посіб. – К.: Вища школа, 1994. – 159 2. Лущик И.В. Легкая атлетика (барьерный бег) // Физическая культура. Все для учителя

№ 3 / И. В. Лущик. Издательская група «Основа», 2015. – С. 8.

3. Легка атлетика з методикою викладання: навч. посібник / уклад. Семенов А. А., Осадченко Т. М., Маєвський М. І. , Ільченко С. С. – Умань: ВПЦ «Візаві», 2014. – 20